Зміст
- 1 Історичний екскурс
- 2 Повсякденне життя ермітажних котів
Щороку навесні в Санкт-Петербурзі вшановують котів, які мешкають в Ермітажі. Свято «День ермітажного кота» пройде і в 2019 році. Традиційний день эрмиков, як ласкаво і шанобливо називають котів співробітники музею, не має чіткої дати, але, як правило, проходить в один з весняних місяців – у квітні або травні.
Перший свято «на честь мурчиків» було проведено в 1998 році. Називався він «День березневого кота в Ермітажі». А з 2012 року свято носить ім’я, що використовується і зараз: «День ермітажного кота».
Протягом двох днів Ермітаж відданий для цього котячого свята, який розгортається у Великому дворі, залах Зимового і… підвалах. Адже саме там мешкають хранителі експозицій, вірні стражі творів мистецтв – коти. Дата свята – «плаваюча», її визначають самі співробітники музею. Про дату «Дня ермітажного кота»-2019 буде оголошено завчасно в ЗМІ і соцмережах.
Програма щорічного котячого свята у загальному і цілому залишається незмінною:
- Обов’язкове хода оркестру.
- Неодмінний конкурс дитячих малюнків на «котячу» тему.
- Активні ігри у Великому дворі для малюків.
- Екскурсія в підвали Ермітажу для знайомства з котиками.
- Роздача ермітажних котів.
Але кожен раз має місце оригінальна вигадка організаторів. Наприклад, тема конкурсу малюнків кожен рік новий, хай і пов’язана з котами. А в 2017 році під час свята відвідувачам була вперше представлена картина невідомого японського художника, загальний зміст якої вкладається у фразу «Поганий той кіт, який не мріє стати тигром».
Участь у всіх заходах і відвідування «святая святих» – місці проживання музейних котеек – абсолютно безкоштовне. Але вусаті-хвостаті абсолютно точно не будуть заперечувати проти подарунків – будь-яке фінансове пожертвування від гостей піде на придбання предметів, необхідних для котів. Під час подорожі по підвальним лабіринтом Ермітажу можна не тільки помилуватися на пухнастих красенів, приголубити їх і зробити фото на пам’ять, але і вибрати собі тварину за душі і серцю. Роздача ермітажних котів у 2019 році запланована саме на «професійний» котячий свято.
Незалежна британська преса внесла ермітажних котів в список найбільш незвичайних визначних пам’яток світу.
Історичний екскурс
За легендою першим хвостатим мешканцем Ермітажу став кіт Василь, якого привіз з Голландії Петро Перший. Через деякий час Єлизавета Петрівна, в спробі позбутися від пацюків та мишей, панувала завести до двору котів. І неодмінно з Казані, там як раз вивели породу особливо великих і сильних тварин.
Промандрувавши через півкраїни казанські коти утвердилися в Зимовому палаці. А вже Катерина Друга привласнила музейним котам офіційний статус охоронців. Причому вся котяча гвардія була поділена на два класи: дворові та кімнатні. В приміщення допускалися найбільш спокійні і виховані, шкодливі ж носилися по двору.
За всю історію коти залишали Ермітаж лише двічі. Перший – під час війни. Після зняття блокади місто наводнили полчища щурів. По всій країні відловлювали котів і переправляли в Ленінград. Частина з них оселилася в Ермітажі.
Цікава деталь: більшість вусатих-хвостатих музейних мешканців виявилися суворій чорно-білого забарвлення, немов навіть зовнішнім виглядом намагалися відповідати статусу культурної столиці країни.
Другий раз трапився через два десятиліття. У 60-х роках котів в Ермітажі розвелося надто багато, було прийнято рішення позбавити від них музей, а проти мишей та щурів використовувати хімікати. Але ініціатива виявилася провальною – препарати себе не виправдали. Хвостатих охоронців повернули в Ермітаж, де вони і продовжують нести вірну службу по сей день.
Повсякденне життя ермітажних котів
Раніше музейним вихованцям дозволялося бродити по всіх залах Ермітажу, не раз відвідувачі могли бачити дрімаючого котика біля підніжжя якої-небудь скульптури. Але наприкінці 90-х минулого століття свобода переміщень була обмежена – встановлена електроніка миттєво реагувала на проникнення і оголошувала музей неприємної сереною. Тим цінніше нинішня можливість спуститися в підвали, щоб ближче познайомитися з котиками.
Незважаючи на те, що зараз котам відведені для «життя і служби» тільки підвальні приміщення, за чутками, частенько ночами вони вибираються нагору помилуватися творами мистецтв.
Эрмитажные коти не «безсрібники», кожен чотирилапий володіє:
Крім цього, у кожного вусатого-хвостатого наявний документ, що засвідчує особистість» кота і рід занять.
Дирекція Ермітажу встановила оптимальну чисельність популяції котів у музеї – до 50 примірників. Як тільки відбувається перевищення, працівники роздають котиків в добрі руки з люблячими серцями. У «професійне» свято музейних котів можна вибрати найбільш симпатичного мурлыку.
Що чекає на відвідувачів «Дня ермітажного кота» в 2019 році – можна тільки здогадуватися. Мріяти і уявляти. Але в тому, що свято пройде в атмосфері добра і теплоти – сумніватися не доводиться.
Дивіться відео про котів Ермітажу:
